Урок. Живлення і травлення.

 інструкція до роботи з підручником.

Прочитайте п.31.
2.       У першому абзаці знайдіть визначення живлення. Випишіть його у зошит.
3.       Гетеротрофність це – використання готових органічних речовин. Знайдіть, що відбувається з ними в організмі тварини. Для чого потрібна енергія?
4.       Знайдіть визначення травлення. Випишіть його у зошит. Порівняйте визначення травлення та живлення. Яка подібність та різниця?
5.       Складіть схему травної системи: замкнена та наскрізна та підпишіть параметри характеристики.
6.       Розгляньте за таблицею «особливості будови травної системи» складові ділянки травної системи. Які процеси відбуваються  в цих ділянках?
7.       Прочитайте пункт про різноманітність травних систем. Від чого залежить відмінність у будові в  різних ділянках?  З чим пов’язана будова травних систем?
8.       Випишіть способи живлення тварин
9.       Розгляньте на мал31 схеми травних систем та ротових апаратів у комах.
10.   д\з. вивчити п.31. усно - №1-3, письмово - №4.
11.   Виконайте завдання:

a.       Складання опорної схеми «Способи живлення тварин»

b.      навести приклади рослиноїдних, хижаків, сапротрофів, паразитів, усеїдних.

c.       Які органи входять до складу травної системи?

 

Конспект уроку.   Тема : «Особливості живлення  тварин»

Мета: розкрити особливості живлення тварин; дати поняття «середовище життя»;  розвивати уміння виділяти головне у матеріалі, що вивчається; уміння порівнювати тварин з іншими представниками органічного світу; розвивати увагу, пам’ять, допитливість.

Основні поняття та терміни:  аутотрофи, гетеротрофи, хижак, всеїдні організми.

ХІД  УРОКУ

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

На нашій планеті налічується близько 2 млн. видів тварин. Наука, яка їх вивчає, входить до складу біології і називається зоологією (від грец. «зоон» – тварина, «логос» – наука).

Тварини – складова частина живої природи, які утворюють окреме царство. Вони складно влаштовані природні біологічні системи. Для них характерні такі життєві функції: обмін речовин (метаболізм) на основі живлення, дихання, виділення, також ріст, розвиток, розмноження, подразливість, рух.

Обмін речовин — найважливіша властивість живих організмів, яка включає живлення, дихання й виділення.

Живлення – процес надходження в організм поживних речовин, необхідних для його нормальної життєдіяльності. Тварини – гетеротрофні організми, що живляться готовими органічними речовинами. Живлення тварин можна розділити на такі етапи, як кормодобування, травлення і всмоктування. Для свого живлення тварини можуть використовувати різні об’єкти і способи. За об’єктами живлення їх поділяють на травоїдних (живляться рослинними організмами), хижих (живляться тваринними організмами) і всеїдних (живляться як рослинними, так і тваринними організмами). За способами живлення можна виділити активних хижаків, паразитів, фільтраторів, детритофагів тощо.

V. Узагальнення та систематизація знань.

– Яке значення має обмін речовин? У чому полягають особливості обміну речовин у тварин?

– Які переваги має гетеротрофний спосіб живлення? А які, на вашу думку, його «недоліки»?

VІІ. домашнє завдання. вивчити п.31. усно -№1-3, письмово №4.

 

 

Урок. Форма і розміри землі. Внутрішня будова Землі.

 

учням 5-го класу. інструкція до роботи 

1.      Прочитайте п.23.

2.      Яка форма Землі- плоска чи куляста? Що довели фотографії із космосу? Як вона виглядає ?

3.      Глобус – це модель Землі. Вона обертається навколо осі.

4.      Чи відомо тобі, що:

a.       Сонце та планети утворювались одночасно з великої газопилової хмари

b.      Це відбувалось приблизно 4Ю6 млн років тому

c.       Частинки хмари спочатку були холодними

d.      Центральне скупчення часток стало великим, щільним, у ньому почались термоядерні реакції – утворилось Сонце.

e.       Інші скупчення після ущільнення утворили планети.

5.      Які розміри планети та радіус?

6.      Знайдіть поняття астрономічної одиниці.

7.      Читаємо про внутрішню будову Землі. Земля складається із 3 шарів: земної кори, мантії, ядра. розгляньте мал86. Прочитайте текст на с.85, що пояснює малюнок.

8.      д\з. вивчити п.23. скласти запитання «чомучки» до тексту параграфа (5). Спробуйте на них відповісти.

 

Конспект уроку. Урок Форма і розміри Землі. Внутрішня будова Землі

Мета 

- навчальна: ознайомити учнів з формою та розмірами Землі, глобусом — моделлю Землі, сформувати уявлення про внутрішню будову Землі, сформувати поняття про основні шари планети, про визначальні лінії та точки на глобусі; 

- розвивальна: формувати науковий світогляд, творче мислення; удосконалювати вміння працювати з різноманітними джерелами знань, висловлювати й аргументувати свою відповідь, застосовувати набуті знання в повсякденному житті, формувати навички співробітництва, взаємодопомоги; 

 

III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

 «Доповни речення»

Планета Земля має форму_________(кулі). Але в давні часи люди думали, що вона____________(нерухома) та______________(плоска). Єгиптяни вважали, що Земля має____________________________ (яйцеподібну) форму. В Японії були впевнені, що Земля — це порожній ____________________(куб). У Стародавній Індії уявляли Землю

____________(пласким) диском, що лежить на____________________ (спинах слонів).

V. Вивчення нового матеріалу

1)           Уявлення про форму та розміри Землі вчених давніх часів не повністю вдовольняли наступні покоління, тому що деякі межували з фантастикою, інші — не відповідали новим даним. Але постійні спостереження за небесними тілами допомогли астрономам зробити правильні припущення та доказати кулястість Землі.

2) Факти, які припускають кулястість Землі.

- Місячні затемнення.

- Кругосвітні подорожі.

- Зникання за лінією горизонту об'єкта, що рухається.

- Розширення горизонту з підняттям у висоту.

- Висота Сонця над горизонтом у різних точках Землі в один і той день,

- Польоти у космос.

- Робота з ілюстраціями

3)   «Словникова робота»

Запис у зошит головних понять та визначень про глобус з підручника § 23

- Глобус у перекладі з латині означає куля.

- Глобус — це зменшена у мільйони разів модель Землі, яка передає її форму.

- Екватор — це уявна лінія, що у найширшій частині оперізує Землю. І ділить поверхню на дві півкулі: Північну та Південну.

- Полюси — найвіддаленіші від екватора точки півкуль — Північний і Південний.

- Вісь Землі — уявна пряма лінія, яка проходить через центр Землі від Північного полюса до Південного, відносно якої обертається Земля.

- Паралелі — уявні лінії, які проходять паралельно екватору.

- Меридіани — уявні найкоротші лінії, які проведені від полюса до полюса.

4)        Внутрішня будова Землі

Складіть  схему

VIII. Домашнє завдання.   - Опрацювати параграфи підручника: § 23

 

Біосинтез білка.

• 1.      Прочитайте п.21.
• 2.      Виявіть поняття матриці в техниці та живій природі.
• 3.      Як відбувається синтез ДНК: принцип комплементарності – процес реплікації. Зверніть увагу на утворення реплікаційної вилки. Які процеси на ній відбуваються?
• 4.      Прочитайте про біосинтез білка. 1 етап – транскрипція. 2 етап – процесинг. 3 етап – трансляція.
• 5.      Зверніть увагу, що зчитування відбувається лише з певних нуклеотидів-триплетів ДНК: ТАЦ_ЦАТ.фермент –РНК-полімераза. Зупинка – кодони: АЦТ_АТТ_АТЦ.
• 6.      Під час процесингу відбувається визрівання іРНК залишаються лише екзони, шо несуть інформацію, а інтрони вирізаються.
• 7.      Розгляньте мал.21 на с.92. він ілюструє всі процеси, що відбуваються на різних стадіях
• 8.      Розгляньте мал.21.4 на с.93, який ілюструє біосинтез білка.
• 9.      Вивчіть п.21.потренуйтесь розв’язувати вправи використовуючи завдання практичної роботи, що приведені на с.127.

 

Абетка життя містить всього 4 літери - А, Т, Г, Ц, але яка різноманітність слів та змісту речень! Дитяча енциклопедія

Конспект уроку.    Генетичний код. Біосинтез білка

Мета: розглянути процеси реплікації, транскрипції, трансляції, дозрівання іРНК, розвивати вміння знаходити зв’язки між різними структурами; єдності біологічних процесів у живих організмів.

Основні поняття й ключові терміни: генетичний код. Біосинтез білка. Трансляція. Процесинг, інтрони, екзони.

Код (від лат. codex - звіт законів) - система умовних знаків для передачі, обробки та збереження інформації. Наприклад, у інтернаціональному телеграфному коді кожній літері чи цифрі відповідає певна комбінація тривалості імпульсів струму, а на письмі - крапок й тире. На сьогодні в суспільстві використовуються штрихкод, двійковий код, QR-код, PLU-код та ін. А що і як шифрується за допомогою генетичного коду?

111. Вивчення нового матеріалу.

1.      Які особливості генетичного коду?

ГЕНЕТИЧНИЙ КОД - система запису спадкової інформації про амінокислотний склад білків у молекулах нуклеїнових кислот у вигляді послідовностей нуклеотидів. Ця послідовність визначає порядок розташування амінокислотних залишків у поліпептидному ланцюзі під час його синтезу.

Основними властивостями генетичного коду є:

• триплетність - кожна амінокислота кодується послідовністю з 3 нуклеотидів - триплетом;

• однозначність, або специфічність, - кожний триплет кодує лише одну певну амінокислоту;

• надмірність, або виродженість, - одну амінокислоту можуть кодувати кілька різних триплетів (наприклад, лейцин кодується 6 триплетами), що підвищує надійність генетичного коду;

• безперервність - межі між триплетами не позначено, триплети йдуть один за одним. Проте слід мати на увазі, що між генами існують ділянки, які не несуть генетичної інформації (спейсери), і лише відокремлюють одні гени від інших. Окрім того, на початку гена розташовується старт-кодон (у ДНК - триплет ТАЦ, у РНК - АУГ), у кінці генів - один із трьох стоп-кодонів (у ДНК - АТТ, АТЦ, АЦТ, у РНК - УАА, УАГ, УГА). Старт-кодон - це триплет, що кодує амінокислоту метіонін (Мет*) і розпочинає утворення білка в процесі трансляції. Стоп-кодони (нонсенс-кодони) - це кодони, що сигналізують про завершення трансляції поліпептидного ланцюга;

• колінеарність - лінійній послідовності нуклеотидів відповідає лінійна послідовність амінокислот;

• універсальність - генетичний код єдиний для всіх організмів, які існують на Землі.

Отже, генетичний код є системою нуклеотидів для збереження інформації про амінокислоти білків чи рибонуклеотиди РНК.

2. Як відбувається біосинтез білків у живій клітині?

БІОСИНТЕЗ БІЛКІВ - сукупність процесів утворення молекул білків з амінокислот на основі інформації генів ДНК. Біосинтез білків є дуже складним процесом, потребує значних затрат енергії і відбувається за участі багатьох ферментів. Основними етапами біосинтезу білків є транскрипція й трансляція

Транскрипція - переписування інформації про первинну структуру білка з молекули ДНК на молекулу попередника іРНК (про-іРНК), що здійснюється в цитоплазмі (у прокаріотів) або в ядрі (в еукаріотів). Під час утворення про-іРНК одночасно відбувається її дозрівання (процесинг іРНК). Воно полягає в наданні РНК стабільності, захисті від ферментів, можливості переміщення з ядра та участі у трансляції. Зріла іРНК крізь ядерні пори надходить у цитоплазму (експорт іРНК).

Трансляція (лат. translatio — перенесення) - сукупність процесів перетворення спадкової інформації іРНК у білок первинної структури  Трансляція відбувається на рибосомах. З однією молекулою іРНК можуть водночас зв’язуватися кілька рибосом з утворенням полірибосоми (полісоми).

 Схема трансляції молекули білка: 1 - рибосома; 2 - іРНК; 3 - тРНК; 4 - амінокислоти

Необхідні для біосинтезу білків амінокислоти доставляються до рибосом молекулами тРНК. Процес поєднання тРНК з активованими амінокислотами називається активацією амінокислот. Багато амінокислот кодуються декількома триплетами, тому кількість видів тРНК дорівнює 61.

Трансляція починається із взаємодії субодиниць рибосом з іРНК та першою тРНК, антикодон якої відповідає старт-кодону іРНК - АУГ. Цей кодон визначає для рибосоми початок зчитування інформації з іРНК. Коли перша тРНК зв’язується з іРНК, рибосома робить крок, і в її функціональному центрі опиняються два триплети. На одному із них відбувається розпізнавання наступної тРНК, а на іншому - звільнення амінокислоти від попередньої тРНК та її приєднання до ланцюга майбутньої молекули білка. Далі рибосома пересувається по іРНК рівно на один триплет, що забезпечує нарощування поліпептидного ланцюга. Це переміщення відбувається доти, поки рибосома не наштовхнеться на один із стоп-кодонів у іРНК, що сигналізує про завершення трансляції.

Після відділення від рибосом починається дозрівання білків. До них приєднуються різні хімічні групи, відщеплюються невеликі фрагменти, вони набувають вторинної, третинної структур та ін. Ці перебудови відбуваються в цитоплазмі, гранулярній ЕПС, комплексі Гольджі й змінюють функціональну активність білків.

Висновок: Отже, основними етапами біосинтезу білків є транскрипція й трансляція.

4) д\з. вивчити п21.

Еритроцити. Групи крові. Правила переливання крові

 Тема: Еритроцити. Групи крові. Правила переливання крові

 П1.  Прочитайте текст п.18.
2.      Випишіть особливості будови еритроцитів собі в зошит. Зверніть увагу на відсутність ядра, функції селезінки, значення стовбурових клітин.
3.      Охарактеризуйте гемоглобін, різницю між оксигемоглобіном та карбоксигемоглобіном. Яка кров має назву артеріальної, яка – венозної? Знайдіть відповідь: чому чадний газ спричиняє важке отруєння організму?
4.      Які фактори впливають на кількість еритроцитів у крові? Що таке недокрів’я?
5.      Групи крові. Що таке аглютиногени і аглютиніни, аглютинація? Розгляньте таблицю груп крові людини на с.91. як можна переливати кров? Хто такий універсальний донор і універсальний реціпієнт? Яка група крові найчастіше зустрічається у українців?
6.      В еритроцитах людини міститься ще один білок, який створює резус-фактор. Що таке резус конфлікт та коли він виникає? Коли виникає резус-конфлікт матері та дитини?
7.      Опрацюйте терміни та поняття параграфа.
8.      д\з. вивчити п.18, відповісти на запитання після нього на с.92-93. (усно)
9.      Перевір себе. Чому військові, автогонщики й люди інших професій, пов'язаних із ризиком, носять браслети, нашивки та інші розпізнавальні знаки з інформацією про свою групу крові?

1

конспект уроку.  

Мета: сформувати у учнів уявлення про групи крові, резус-фактор та їх значення для переливання крові; розвивати компетентності саморозвитку та самоосвіти, продуктивної творчої діяльності, інформаційні, соціальні, комунікативні, здоров'язберігаючі та полікультурні компетентності; виховувати відповідальність, старанність, повагу до своєї навчальної праці та здобутків товаришів, формувати активну життєву позицію.

Основні поняття і терміни: еритроцити, гемоглобін, недокрів’я, групи крові, резус-фактор, резус-конфлікт, аглютиніни, аглютиногени, переливання крові, донор, реципієнт, система АВО, аглютинація.

Хід уроку

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Довгий час за кров’ю визнавали могутню та виключно силу: з її допомогою скріпляли священні клятви, древні греки приносили кров в жертву своїм богам. Деякі філософи Давньої Греції вважали кров носієм душі. Давньогрецький лікар Гіппократ призначав душевнохворим кров здорових людей. Він вважав, що в крові здорових людей – здорова душа.

V. Вивчення нового матеріалу.

1) Скориставшись матеріалом підручника заповніть паспортні дані еритроцита людини:

Назва форменого елемента – еритроцит. Забарвлення червоне. Форма Двоопуклий диск.

Наявність ядра – Немає. Кількість в 1 мм3- крові 5,5 мли. Речовина, що входить до складу гемоглобін. Місце утворення Червоний кістковий мозок, з еритробластів. Місце руйнування Селезінка, печінка. Час існування 120 діб.

Основні функції Транспортна, дихальна. У крові людини еритроцити мають здебільшого форму двовгнутого диска. Площа його поверхні становить приблизно 145 мкм2

Форма двовгнутого диска, збільшуючи поверхню еритроцита, забезпечує транспорт більшої кількості різноманітних речовин. Зовні еритроцит має плазматичну мембрану, яка є проникною для кисню та вуглекислого газу, катіонів (No+, К+) та аніонів (СТ, НС03"). Зрілий еритроцит крові людини не має ядра. Стовбурова клітина-попередник, з якої утворюється еритроцит, має ядро. Під час дозрівання еритроцита ядро виходить за межі клітини, а його місце займає дихальний пігмент гемоглобін'. У крові здорової людини його міститься 117-173 г/л.

2) Молекула гемоглобіну (НЬ) має сфероподібну форму і складається з білкової частини —глобіну та небілкової—.гема. Чотири молекули гема розміщуються на її поверхні в спеціальних заглибленнях. Гем — це сполука, яка містить чотири атоми Fе(ІІ) і легко сполучається з 02. Це й зумовлює здатність гемоглобіну переносити кисень.

3) Розглянемо детально системи ABO і Rh, оскільки антигени, що входять до їх складу, спричиняють дуже сильні реакції під час переливання крові, а також гемолітичну хворобу новонароджених (несумісність крові матері та її плода).

Система ABO. Для групової системи ABO постійними ознаками є наявність на плазматичній мембрані еритроцитів антигенів А і В, а в плазмі крові — групових антитіл а (анти-А) і р (анти-В).

Антитіла а і β— це білки глобуліни. За взаємодії антигену А й антитіла а (відповідно антигену В й антитіла β) відбувається аглютинація1 — склеювання еритроцитів. Тому в  крові людини не можуть одночасно міститися здатні до взаємодії один з одним «одно- йменні» антигени й антитіла — А й а чи В й (3, оскільки відбуватиметься аглютинація  еритроцитів. Антигени А В називають аглютиногенами, антитіла а й (β — відповідно аглютинінами.

Переливання крові — це метод лікування хворих, в основі якого лежить трансплантація сполучної тканини людини — крові. Застосування цього методу передбачає високий ступінь відповідальності як медперсоналу, так і донорів. Донори — це люди, у яких беруть кров, а ті, кому її переливають, — це реципієнти. Донорами можуть бути всі здорові люди 18-60 років.

VІІІ. Домашнє завдання.

 Вивчити § 18.  Відповісти на запитання в кінці параграфу.