періоди постембріонального розвитку людини. чинники, здатні справляти позитивний і негативний вплив на процеси росту людини. 10 клас

інструкція для роботи

1. читаємо п.52. 
2. постембріональний розвиток - це.... . визначте, чим він відрізняється від ембріонального.
3. розгляньте мал.52.1. випишіть періоди розвитку та їх характеристику. визначте період, у якому зараз знаходитесь ви.
4. складіть схему біологічного та хронологічного віку.
5. що таке старіння? ознайомтесь із основними його гіпотезами. 
6. установіть чинники, що продовжують життя людини. чи дотримуєтесь їх ви?
7. випишіть визначення геронтології. що вам відомо про роботи і.і.мечникова в цьому напрямку?
8. домашня робота. вивчити п.52. виконати творче завдання письмово. пошукати інформацію про роботи мечникова в галузі геронтології. 

конспект уроку

цілі уроку:
• освітня: з'ясувати, які чинники здатні справляти позитивний та негативний вплив на процеси росту та розвитку людини і в чому саме він полягає;
• розвивальна: розвивати вміння логічно мислити та знаходити закономірності між дією різних чинників на здоров'я підлітка та наслідками цієї дії;
• виховна: на прикладі позитивного та негативного впливу на процеси росту та розвитку різних чинників виховувати прагнення здорового способу життя.
Базові поняття і терміни: здоровий спосіб життя, тютюнопаління, алкоголізм, наркоманія.
Тип уроку: засвоєння нових знань.

Хід уроку

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Чинники, що здатні справляти позитивний вплив на процеси росту та розвитку людини

Наведемо найголовніші з чинників, що справляють позитивний влив на організм, який росте і розвивається:
• безпечне і сприятливе середовище життя;
• відсутність надмірних і тривалих стресових факторів;
• відмова від тютюнопаління, вживання наркотиків та алкоголю;
• раціональне харчування (у помірній кількості, відповідно до фізіологічних потреб організму, з дотриманням режиму харчування);
• фізична активність відповідно до вікових та фізіологічних особливостей;
• достатня тривалість відпочинку та сну;
• дотримання особистої гігієни.

2. Чинники, що здатні справляти негативний вплив на процеси росту та розвитку людини
Вплив алкоголю на організм, що росте і розвивається, є однозначно негативним. Дія дещо різниться залежно від віку та етапу розвитку.
Фізіологічна дія алкоголю на організм під час внутрішньо- утробного розвитку:
• етанол потрапляє через плаценту до плоду й отруює його;
• відбувається пошкодження центральної нервової системи плоду;
• затримка в розвитку;
• патології зовнішніх та внутрішніх частин плоду;
• недоношеність;
• збільшення вірогідності викидню;
• вроджений алкоголізм.

Фізіологічна дія алкоголю на організм підлітків:
• токсична дія й отруєння навіть у невеликих дозах;
• повільне виведення та розщеплення етанолу;
• порушення обміну речовин у нервовій тканині та передачі нервових імпульсів;
• порушення роботи судин головного мозку (розширення, збільшення проникності, крововиливи у тканини мозку);
• токсичне пошкодження печінки (як наслідок — порушення білкового та вуглеводного обміну, синтезу вітамінів і ферментів);
• токсична дія на епітелій, що вистилає стравохід, шлунок, погіршення роботи шлунка (як наслідок — погіршення засвоєння їжі, зниження росту і розвитку організму підлітка);
• ураження серцево-судинної системи, легень і статевої системи;
• збільшення агресивності, погіршення пам’яті та здатності виконувати елементарні арифметичні дії;
• за хронічного отруєння — затримка розвитку, зниження інтелекту та розумової діяльності.

Вплив нікотину на організм, що росте і розвивається, також є винятково шкідливим.
Особливості фізіологічної дії нікотину на організм дітей та підлітків:
• порушення формування легенів;
• кашель, задуха і порушення механізмів дихання;
• схильність до застуд, респіраторних інфекцій, захворювання на туберкульоз;
• нестача кисню у тканинах унаслідок зв’язування гемоглобіну чадним газом під час паління;
• утруднення у навчанні;
• затримка росту та розвитку;
• немотивована агресія;
• проблеми у соціальній адаптації;
• захворювання на рак легенів у дорослому житті.

Вплив наркотичних речовин на організм, що росте і розвивається, є найнебезпечнішим з розглянутих нами.
Фізіологічна дія наркотиків на розвиток плоду:
• недоношеність та ослабленість;
• мертвонародження та викидні;
• синдром абстиненції в новонароджених;
• синдром раптової смерті.

Фізіологічна дія на дітей та підлітків:
• залежність виникає набагато швидше, ніж у дорослих наркоманів, а руйнівна сила — сильніша;
• порушення соціальної поведінки — агресивність, різкі зміни настрою, схильність до правопорушень (через необхідність отримувати наркотики);
• порушення психіки — погіршення пам’яті, логічного мислення, руйнування особистості;
• порушення роботи ЦНС — уповільнена і незрозуміла мова, порушення координації рухів;
• пригнічення роботи серцево-судинної системи, серцева недостатність, руйнування судин унаслідок ін’єкцій;
• пригнічення дихального центру, хронічний бронхіт, пневмонія;
• втрата апетиту, виснаження, порушення утворення травних ферментів, порушення функцій кишечнику, цироз печінки;
• розлади гормонального фону та статевої системи.

Негативний вплив на організм, що росте і розвивається, можуть також спричиняти фізико-хімічні фактори зовнішнього середовища, такі як численні забруднювачі, отрути, шкідливі опромінення тощо.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ. вивчити параграф. 

поняття про селекцію. методи селекції рослин. 9 клас

інструкція для роботи з підручником

1. опрацьовуємо п.58.
2. найбільш відомі одомашнені тварини. знаходимо їх перелік. установлюємо походження від диких предків. виписуємо їх.
3. установлюємо окультурені рослини. чому їх більше. знаходимо відповідь.
4. записуємо визначення селекції як науки. знаходимо  методи селекції та різницю між ними. виписуємо її.
5. розглядаємо мал.58, що ілюструє імбридінг. для чого він потрібний. 
6. розглядаємо мал. на с.260. знайомимось із методами селекції. для чого використовують ці методи.
7. домашня робота. вивчити п.58. письмово відповідь на питання 4.5.6.

урок.   Тема: Одомашнення рослин і тварин. Поняття про селекцію
Мета: ознайомити учнів із поняттями «селекція», «гібридизація», «сорт», «порода», «штам»; з основними видами гібридизації та їх значенням, із можливостями, які дає селекція людству, розкрити завдання селекції; розвивати в учнів пам’ять, увагу і мислення, формувати повагу до професії селекціонера, розвивати уміння використовувати набуті знання з генетики у селекційній роботі; уміння порівнювати та робити відповідні висновки; виховувати бережливе ставлення до живих організмів планети.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу

                              Хід уроку
      Практично всі види овочів, фруктів і злаків, які ми вживаємо у їжу — гібридні, тобто виведені штучно. Всім відома нам морква насправді має фіолетове або біле забарвлення. Звичний помаранчевий колір утворився внаслідок селекції. Оранжева морква виведена голландцями у XVI столітті. Першим, хто проводив у Росії досліди, пов’язані з селекцією та зберіганням картоплі, був Абрам Ганнібал. Сьогодні існує два дуже цікавих і рідкісних сортів картоплі. Вони мають синій колір шкірки та м’якоті, який залишається насиченим навіть після варіння. Сорти мають назву Linzer Blaue і Franz 246, Sische Tr 252 та ffel-Kartoffel. Така картопля цінується так само, як особливий вид грибів – трюфелі, саме за свій насичений смак і екзотичний колір, який став синім внаслідок селекції.
ІV. Вивчення нового матеріалу

Селекція (від латин. selectio — вибір, добір) — наука про методи створення сортів, гібридів рослин та порід тварин, штамів мікроорганізмів із потрібними людині якостями.

Селекцією також називають галузь сільськогосподарського виробництва, яка займається виведенням сортів і гібридів сільськогосподарських культур, порід тварин. У залежності від цілей селекцію спрямовують на якість (смак, зовнішній вигляд, вміст білка та амінокислот у зерні, жирномолочність); стійкість до хвороб, шкідників та несприятливих кліматичних умов; урожайність рослин, плодючість та продуктивність у тварин тощо.
      Теоретичною основою селекції є генетика, що вивчає закономірності спадковості та мінливості. Застосовуючи на практиці ці закономірності при створенні нових порід тварин та сортів рослин, людина одержує необхідні форми організмів, а також керує їхнім онтогенезом.

      Основними методами селекції є: штучний добір; гібридизація з використанням гетерозису та цитоплазматичної чоловічої стерильності; поліплоїдія та мутагенез.

      Штучний добір — це вибіркове допущення до розмноження тварин, рослин або інших організмів із метою виведення нових сортів та порід, які володіють бажаними якостями.

Штучний добір у генетиці як теоретична основа селекції.

      Теорію штучного добору створив видатний англійський учений  Ч. Дарвін. Основні положення своєї теорії він виклав у праці «Походження видів шляхом природного добору, або збереження обраних порід у боротьбі за життя» і розвинув у праці «Зміни свійських тварин і культурних рослин під впливом одомашнення». На думку Ч. Дарвіна, формування порід і сортів почалося з приручення людиною диких видів тварин і вирощування диких видів рослин. Адже в основі значного різноманіття порід і сортів лежить лише невелика кількість видів диких предків. Тож порода тварин або сорт рослин не є самостійним видом, а лише групою особин певного виду (штучна популяція), яка відрізняється від інших подібних сукупностей певними спадковими ознаками. Наприклад, предками всіх порід свійського собаки (яких нараховують понад 400) вважають кілька близьких видів вовків. 
      Завдання сучасної селекції:
- підвищення продуктивності існуючих, виведення нових сортів рослин, порід тварин та штамів мікроорганізмів, пристосованих до умов сучасного автоматизованого с\г та промисловості;
- бере участь у забезпеченні максимального виробництва харчових продуктів за мінімальних витрат;
- вивчає і враховує різноманіття вихідного матеріалу, спадкову мінливість, роль середовища у формуванні фенотипу, закономірності успадкування при гібридизації з метою поліпшення якостей існуючих і створення нових порід, сортів та штамів.

VІ. Домашнє завдання.   1.  Опрацювати матеріал підручника.    

лишайники - приклад симбіотичних організмів. 6 клас

1. ознайомлюємось із текстом п.54. 

2. виписуємо визначення лишайника.

3. складаємо схему класифікації лишайників - кустисті - накипні - листуваті. підписуємо приклади. розглядаємо мал.239.

4. на с.244 читаємо інформацію про будову лишайника. розглядаємо мал.240

5. назву лишайники отримують за назвою гриба. знаходимо значення гриба та значення водорості у данному симбіозі. 

6. читаємо про різноманітність та поширення лишайників. складаємо короткий конспект - відповідь.

7. є лишайники, що занесені до червоної книги україни. де вони зустрічаються?

8. як людина використовує лишайники? що вам про це відомо?

 9. домашнє завдання вивчити п.54. письмово дати відповіді на запитання 1-4.

конспект уроку. ЛИШАЙНИКИ. 

Мета: дати загальне уявлення про лишайники як симбіотичні організми; ознайомити учнів з морфологічною та анатомічною структурою, живленням і розмноженням лишайників; визначити значення лишайників в екосистемах, їх використання у практичній діяльності людини.

Основні поняття і терміни: лишайники, слань, талом, симбіоз, паразитизм, ліхенологія; гомеомерні, гетеромерні, накипні, листуваті та кущисті лишайники.

Структура уроку, 

II. Мотивація навчальної діяльності. 

Чому лишайники поширені на ділянках, які не можуть бути заселені іншими організмами? Пригадайте, де ви бачили лишайники. До якої системної групи можна віднести лишайники? Існує дві точки зору щодо місця лишайників у системі органічного світу. Одні вважають, що лишайники виникли з різних груп грибів, які вступили у співжиття з водоростями і є лише біологічною групою рослин. Інші переконані, що лишайники — це особливий, самостійний, єдиний відділ рослинного світу,

III. Вивчення нового матеріалу.

1. Лишайник — єдиний комплексний організм, що складається з гриба та водорості. 

Два види лишайників (уснею і рочелу) описав Теофраст. Проте детально вивчити їхню будову вдалося лише у 1867 році, коли після проведення досліджень А.С. Фомінцина німецький біолог Симон Швендерен дійшов висновку: лишайники — це симбіотичні організми, що складаються з гриба і водорості. Гриб постачає водорості розчини мінеральних речовин, а водорість, у свою чергу, віддає грибові частину синтезованих нею органічних сполук.

Проте нині учені дійшли висновку, що гриб паразитує на водорості, пригнічуючи її життєдіяльність. Усі водорості, що входять до складу лишайників, можуть існувати самостійно; лишайникові ж гриби без водоростей гинуть.

3. Розмноження і ріст лишайників. 

Оскільки фотосинтезуючий шар у лишайників розвинутий слабо, то вони ростуть дуже повільно (1—8 мм за рік), проте живуть від 50—100 або 4000 років.

4. Значення лишайників у природі та житті людини. 

Значення лишайників у природі. Значення лишайників у житті людини

1. Першими оселяються на безплідних місцях, руйнують виділеннями субстрат, підготовлюючи умови для зростання інших рослин.

2. На півночі взимку вони є основним кормом для оленів. «Оленячий мох» — ягель, цетрарія, кладонія.

3. Беруть участь в біологічному вивітрюванні гірських порід.

4. Деякі види лишайників використовують в їжу: аспіцилія їстівна, умбілікарія їстівна, леканора їстівна (легенда про «манну небесну»).

5. Лишайники — біоіндикатори стану довкілля, чутливі до забруднення повітря. Вони не ростуть біля доріг. Особливо шкідливі для лишайників: SO2, CO, NO, сполуки флуору.

6. 3 лишайників виготовляють лікарські препарати: антибіотики, чисту медичну глюкозу.

7. Лишайники накопичують радіоактивні елементи: радій, уран, торій, полоній. Вміст урану на 1, 2 або й 3 порядки вищий, ніж у вищих рослин.

8. У парфумерній промисловості з лишайників виготовляють духи та одеколони, а в хімічній — фарби, лакмус, барвники, спирт (леканора їстівна).

5. Лишайники — рослини-піонери.  Лишайники можуть першими серед інших організмів поселятися і жити на скелях, каменях, пісках, тому що:

а) гриб виділяє кислоти, які переводять частину речовин скельних порід у розчинний стан;

б) для лишайників не потрібне живлення мінеральними солями:

в) лишайники поступово руйнують гірські породи;

г) після відмирання лишайників внаслідок діяльності мікроорганізмів утворюється гумус.

6. Життєві форми лишайників:

а) дерева, кущі та трав’янисті рослини;

б) трави, ліани, чагарники;

в) накипні, кущисті, листуваті.

IV. Закріплення знань учнів.

1. Розв’язування задач і вправ.  Характерна особливість біології лишайників — дуже повільний ріст. Накипні лишайники за рік збільшуються в діаметрі всього на 3 мм. Визначте вік лишайника, якщо його діаметр сягає 10,5 см.

V. Домашнє завдання.1. Вивчити § підручника.

  

будова лишайника                                                                  уснея бородата                            накипний лишайник на корі дерева

природоохоронні території. червона книга україни. 7 клас

інструкція для роботи

1. читаємо п.53.

2. олівцем у тексті підручника відмічаємо основні причини вимирання тварин.

3. виписуємо приклади тварин, що назавжди зникли на планеті земля за останні десятиліття. 

4. виписуємо у зошит основні різновиди природоохоронних територій. яка між ними різниця?

5. на мал.53.4 фото тварин, що занесені до червоної книги україни.

6. ознайомлюємося із інформацією про червону книгу україни.

7. домашнє завдання. вивчити п.53. виписати у зошит приклади тварин, 1) що зникли на завжди за допомогою людини за останні сотні років. 2) що знаходяться в червоній книзі. інформацію пошукайте у різних джерелах.

конспект уроку.    ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРИРОДИ. ПРИРОДООХОРОННІ ТЕРИТОРІЇ. ЧЕРВОНА КНИГА УКРАЇНИ

Цілі уроку:

•  освітня: проаналізувати проблеми й визначити шляхи збереження біорізноманіття й охорони природи;

•  розвивальна: розвивати вміння використовувати раніше вивчену інформацію, аналізувати, зіставляти та робити висновки;

•  виховна: виховувати розуміння єдності всього живого, бережливе ставлення до життя та розуміння відповідальності людини за наслідки її діяльності.

Базові поняття й терміни: біорізноманіття, охорона природи, заповідники, заказники, національні парки, пам'ятки природи, зоопарки, реінтродукція.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Хід уроку

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ 

•  Червона книга — затверджений перелік рідкісних видів і таких, що зникають, який містить короткі відомості про їхню біологію, поширення та вжиті заходи охорони.

•  Зоологічні музеї — наукові установи, у яких зберігаються колекції тварин, як сучасних, так і тих, що зникли з певної території.

1. Червона книга України

Червона книга України — основний документ, у якому узагальнено матеріали про сучасний стан рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин і рослин, на підставі якого розробляють наукові та практичні заходи, спрямовані на їх охорону, відтворення і раціональне використання. До Червоної книги України заносять види тварин і рослин, які постійно або тимчасово зростають у природних умовах на території України, в межах її територіальних вод, континентального шельфу та виняткової (морської) економічної зони, і перебувають під загрозою зникнення. Занесені до Червоної книги України види тварин і рослин підлягають особливій охороні на всій території України. 

Перелік видів рослин і тварин, що потребують охорони, наводять у так званих Червоних книгах. Перша Червона книга була видана 1966 року за ініціативи Міжнародного союзу охорони природи та природних ресурсів (МСОП). Крім того, наукове узагальнення інформації в галузі охорони окремих видів рослин, грибів, тварин відображено в Європейському Червоному списку тварин і рослин, що перебувають під загрозою зникнення у світовому масштабі (1991), Червоних книгах окремих країн. Червона книга України — основний державний документ, у якому узагальнено матеріали про сучасний стан рідкісних рослин і тварин у країні, на підставі якого розроблено наукові та практичні заходи, спрямовані на їх охорону, відтворення і раціональне використання.

Мета заснування Червоної книги — поліпшення охорони рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів рослинного і тваринного світу; є основою для розробки подальших дій, спрямованих на охорону занесених до неї видів тварин і рослин.

Перший том — «Червона книга України. Тваринний світ» — складається з 11 розділів, що містять статті про 382 види тварин.

Другий том Червоної книги України — «Рослинний світ» — вийшов друком 1996 року. Він складається з 5 розділів, що містять статті про 541 вид (підвид, різновид, форму) рослин і грибів.

Залежно від стану та ступеня загрози для популяції видів тварин, рослин і грибів, занесених до Червоної книги України, їх поділяють на такі категорії:

• зниклі (0) — види, про які після неодноразових пошуків, проведених у типових місцевостях або в інших відомих та можливих місцях поширення, відсутня будь-якаінформація про перебування в дикій природі;

•  зникаючі (І) — види, що перебувають під загрозою зникнення, збереження яких є малоймовірним, якщо триватиме згубна дія факторів, які впливають на їхній стан;

•  вразливі (II) — види, які в найближчому майбутньому можуть бути віднесені до категорії «зникаючих», якщо триватиме дія факторів, що впливають на їхній стан;

•  рідкісні (III) — види, популяції яких невеликі, які наразі не належать до категорії «зникаючих» чи «вразливих», хоча їм і загрожує небезпека;

•  невизначені (IV) — види, про які відомо, що вони належать до категорії «зникаючих» чи «рідкісних», однак достовірна інформація, яка б дозволяла визначити, до якої із зазначених категорій вони належать, відсутня;

•  недостатньо відомі (V) — види, які можна було віднести до однієї з вищеназваних категорій, однак у зв’язку з відсутністю повної достовірної інформації питання залишається невизначеним;

•  відновлені (VI) — види, популяції яких завдяки вжитим заходам щодо їх охорони не викликають стурбованості, однак не підлягають використанню й вимагають постійного контролю.

Червона книга України про кожний із видів тварин і рослин містить такі відомості:

•  категорія; •  поширення; •  основні місця знаходження; •  чисельність у природі; •  відомості про розмноження або розведення у штучних умовах; •  заходи, що вже вжито та які необхідно вжити для їх охорони;

•  джерела інформації; •  картосхеми поширення на території України; •  фотографії (малюнки).

Занесені до Червоної книги України види тварин і рослин поділяють на такі категорії:

•  зниклі; •  зникаючі; •  вразливі; •  рідкісні; •  невизначені; •  недостатньо відомі; •  відновлені.

Природоохоронні території України. Тип природоохоронних територій

Характеристика

Заповідники.Території, на яких заборонені будь-які види господарської діяльності й туризм

Заказники. Території, на яких охороняються певні види тварин і рослин і допускається обмежена господарська діяльність

Національні парки. Території, на яких в обумовлених межах дозволяються організований туризм і екскурсії

Заповідно-мисливські господарства. Території, на яких створені умови для розмноження промислових тварин і дозволяється полювання за особливими ліцензіями

Пам’ятки природи. Окремі природні об’єкти із заповідним режимом, що мають наукове, культурне, історичне або естетичне значення

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ. Вивчити відповідний матеріал із підручника.

тема уроку. мікроскопічні гриби. 6 клас

  інструкція для роботи.

1. не всі гриби мають звичний для нас вигляд. сьогодні мова піде про незвичні гриби. читаємо п.52.

2. ознайомлюємося із будовою дріжжів. розглядаємо мал. його будови. під мал. знаходимо опис відміни гриба від іншиз грибів - шапинкових. знаходимо опис живлення гриба.

3. читаємо пункт про шкідливі та корисні дріжжі. як людина використовує ці особливості.

4. розглядаємо мал.229. таку цвіль ви бачили на хлібі. як вона називається. коли утворюється? 

5. синє-зелену плісняву утворює гриб пеніцил. чи бачили ви його на хлібі? прочитайте про його властивості. зверніть увагу на конідії. розгляньте їх на мал.231. антибіотики це - 

6. прочитайте про темно-сіру плісняву, що викликається аспергілом. вона небезпечна.

7. випишіть у зошит значення цих грибів. як захистити себе та продукти від руйнування грибами?

8. вивчити п.52. скласти 10 запитань і відповідей до параграфа письмово.

САПРОТРОФНІ - ЦВІЛЕВІ ГРИБИ

Мета: ознайомити учнів із цвілевими грибами, розкрити характерні ознаки будови та життєдіяльності сапротрофних цвілевих грибів, поширення та середовище існування; розкрити значення цвілевих грибів.

Основні поняття та терміни: цвілеві гриби, мукор, пеніцил, антибіотики, біла цвіль.

II. Вивчення нового матеріалу.

1. Цвілеві гриби. Середовище існування.

Цвілеві гриби — це група грибів, гіфи яких утворюють наліт на субстратах рослинного і тваринного походження, їхня грибниця пронизує субстрат, руйнує його.

Цвілеві гриби оселяються на субстратах із високим вмістом органічних речовин. Середовище існування: перегній, волога деревина, продукти харчування (хліб, овочі, фрукти), виділення тварин.

Представники:

мукор — біло-сірий пушок на хлібі, варенні;

пеніцил — сизо-зелений наліт на продуктах, кінському гної;

хатній гриб — поселяється на вологій деревині.

Живляться цвілеві гриби, розкладаючи ті субстрати, на яких вони зростають.

Розмножуються вегетативно і нестатево (спорами).

2. Характерні особливості мукора, або білої цвілі.

Мукор оселяється на харчових продуктах.

Одноклітинний багатоядерний гриб.

Міцелій розгалужений, без перегородок. Одні з розгалужень клітини занурюються в субстрат, забезпечуючи споживання поживних речовин. Інші відгалуження піднімаються над субстратом. Вони закінчуються кулястими розширеннями (спорангіями).

3. Характерні особливості пеніцилу. 

Пеніцил:

— багатоклітинний організм;

— клітини одноядерні;

— міцелій розгалужений. Одні відгалуження грибних ниток занурюються в субстрат, забезпечуючи споживання поживних речовин. Інші відгалуження піднімаються над субстратом, утворюючи розгалуження — спорангій у вигляді китиці, де формуються спори пеніцилу.

4. Значення цвілевих грибів у природі та житті людини. 

Антибіотики — це сполуки, які вбивають або гальмують ріст і розмноження хвороботворних мікроорганізмів.

IV. Домашнє завдання. Вивчити § підручника.

вплив людини та її діяльності на екологічні системи. екологічна етика. 7 клас

інструкція для опрацювання

1. читаємо текст п.52.

2. читаємо пункт - вплив людини на організм-. чи згодні ви з твердженням про те, що в пироді не існує шкідливих та корисних тварин. 

3. екологічна етика - це ... .   вона впроваджує збільшення поваги до природи. проаналізуйте своє відношення до природи. знайдіть дату 24 квітня. що відзначають у цей день?

4. ознайомтесь з основними принципами етики в живій природі. як ви вважаєте, чи є в них лишні пункти? а які добавили б ви?

5. екоетичний ідеал. що це? як ви вважаєте, наше суспільство близьке чи далеке до цього?

6. домашнє завдання. вивчити п.52. письмово дайте відповіді на запитання 3--4 с.201

Урок - конспект. ВПЛИВ ЛЮДИНИ ТА ЇЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ЕКОСИСТЕМИ. ЕКОЛОГІЧНА ЕТИКА 

Мета уроку:

•учні повинні знати : негативний вплив людини на живі організми та на окремі екосистеми; про Всесвітню стратегію охорони природи

• учні повинні вміти: знаходити взаємозв'язки між об'єктами вивчення та вміння аналітично мислити для збереження біорізноманіття; розвивати екологічне мислення щодо аналізу господарських рішень; практичні дії людини по забезпеченню екологічно характеризувати стабільного суспільства.

• учні повинні мати уявлення про: розуміння важливості існування для нашої планети всіх живих організмів, які на ній існують; екологічну етику

ІV. Вивчення нового матеріалу. 

Словник:

Екологія – наука про взаємозв’язки організмів з довкіллям.

Антропогенний фактор – вплив діяльності людини на стан біосфери.

Біосфера – особлива частина Землі, населена живими організмами.

“Червона книга ” – це державний документ про сучасний стан видів тварин і рослин, які перебувають під загрозою зникнення та заходи щодо їхнього збереження.

1. Природоохоронне законодавство України.

 Правова база – Конституція України (1997р)

 Закон України про охорону навколишнього природного середовища(1991р)

 Закон України про тваринний світ. (1993р) Закон України про рослинний світ.

 Закон України про охорону атмосферного повітря (1992р)

 Кодекс України про надра.

 Водний, Земельний та Лісовий кодекси України.

2..Екологічна етика 

Екологічна етика — це галузь знань, яка об’єднує різні дисципліни та займається моральними аспектами ставлення людини до природи. Головною метою екологічної етики є збільшення поваги до природи й обмеження прав людини щодо природи. Засновниками екологічної етики є  німецький лікар Альберт Швейцер та американський еколог Олдо

Леопольдо.

«Етика - це безмежне розширення відповідальності по відношенню до всього існуючого»,- висловив думку Альберт Швейцер

VII. Повідомлення домашнього завдання. вивчити п.52

біосфера як цілісна система. захист і збереження біосфери, основні заходи щодо охорони навколишнього середовища. 9 клас.

інструкція для опрацювання.

1. читаємо текст параграфа 56-57.
2. в чому проявляється вплмв людини на зміни біосфери.
3. чому природні ресурси обмежені?. як їх класифікують у географії? знайдіть відповідь на запитання: чому будь яке вилучення це - руйнування?
4. зверніть увагу, що руйнування біосфери, це і забруднення повітря, вод, грунтів. що саме з ними відбувається?
5. чому відбувається зменшення біорізноманіття. знайдіть в тексті інформацію про україну.
6. прочитайте пункт про охорону природи. на які питання потрібно звернути увагу державі? знайдіть відповіді.
7. біосфера. розвиток вчення вернадським. випишіть із тексту складові біосфери.
8. прочитайте пункт про живу речовину. знайдіть її визначення.
9. чи однаковий розподіл живої речовини по земній поверхні? знайдіть інформацію в тексті - від чого він залежить?
10. живі системи відрізняються безліччю хімічних реакцій. в сукупності - це біохімічні цикли.
зверніть увагу, що зелені рослини утворюють первинну продукцію, якої набагато більше.
вторинна продукція утворюється в результаті її переробки тваринами.
11. колообіг можна скласти для кожного хімічного елемента. але розгляньте його на прикладі води. він вам знайомий із курсу природознавства. (мал.36.2)
12. як відбувається перетворення енергії в біосфері. чи вся енергія, що доходить до поверхні землі, засвоюється. знайдіть відповідь.
13. домашнє завдання. вивчити п.56-57. письмово відповісти на запитання 1-5 після п.56.

короткий конспект уроку.

Мета: ознайомити учнів із поняттям «біосфера», загальною характеристикою біосфери; розвивати в учнів логічне і критичне мислення, пам’ять, навички самоосвіти; формувати навички пошукової роботи з текстом, уміння узагальнювати інформацію і робити висновки; виховувати почуття цінності життя кожного живого організму, екологічну свідомість.
ІV. Вивчення нового матеріалу

Біосфера (від греч. bbs - "життя", spbaira - "куля") - одна з оболонок (сфер) Землі, склад і енергетика якої в істотних своїх рисах визначені роботою живої речовини.
Термін «біосфера» введений Э. Зюссом в 1875 р., в результаті робіт В. І. Вернадського цей термін став означати усю ту зовнішню область планети Земля, в якій не лише існує життя, але яка в тому або іншому ступені видозмінена або сформована життям. Біосфера включає атмосферу, гідросферу, літосферу. Область сучасного мешкання живих організмів охоплює в середньому 1217 км - дещо менше на суші, більше в океані. Сфера випадкового попадання організмів і біогенних елементів коливається до 4050 км.

Нижня межа біосфери в середньому лежить на глибині 3 км від поверхні суші і на 0,5 км нижче дна океану, хоча у бурових свердловинах живі мікроорганізми виявлені на глибині 4 км, а мікробіологічні залишки - до 7 км. В "чорних курцях" - виходах термальних вод на дні океану на глибинах в 3 км при тиску близько 300 атм (34 107 Па) виявлені живі організми при температурі 250 З (з підвищенням тиску при t > 100 З вода не кипить). Рослини піднімаються в гори до висоти близько 5 км. Далі царює вічний холод, але життя тут жевріє - мешкають деякі павукоподібні і мікроорганізми. Верхня межа біосфери знаходиться на висоті 2025 км на рівні озонового шару, що захищає усе живе від жорсткого ультрафіолетового випромінювання. Вище випадково залітають тільки спори грибів, бактерій.
В екології одним з найбільш важливих питань є співвідношення між складністю (різноманіття видів) і стійкістю (надійність) біотичних угрупувань і екосистем.
Виходячи з вищенаведених узагальнень, можливо сформулювати принцип (робочої) надійності: ефективність екосистеми, її здатність до самовідновлення і саморегуляції (в межах природного коливання) залежать від її положення в ієрархії природного утворення, ступеню взаємодії її компонентів і елементів, а також від приватної пристосованості організмів (розміри, термін життя, швидкість зміни поколінь, відношення продуктивності до біомаси і таке інше), що складають біомасу екосистеми.

- Принципи збереження стійкості й еволюційних змін екосистем
- Принцип достатнього видового біорізноманіття біосфери.
- Принцип авторегуляції біорізноманіття в біосфері.

Біосфера “прагне” до підтримки такого рівня біорізноманіття, який необхідний при існуючій мінливості умов на планеті, обумовленої зовнішніми (геологічними й астрофізичними) впливами. Саме тому зростання біорізноманіття варто розглядати як основний шлях еволюції екосистем

Характерною рисою екосистем України є те, що більшості з них властивий просторовий, а не локалізований характер забруднень. При цьому природне середовище нерівномірно забруднене в масштабах регіону чи області. Завдяки своїй еластичності система зберігає здатність повертатися у початковий стан після припинення дії анропогенних навантажень.
У своїй концепції екологічного ризику ми виходимо з того, що цей ризик створюється постійною присутністю в навколишньому середовищі потенційно небезпечних для здоров'я й безпеки людини техногенних сполук. При цьому вважається, що заходи, спрямовані на запобігання загроз з боку техногенних чинників, не усувають повністю ризик, а зводять його до мінімальної величини .

V.домашне завдання вивчити п.56-57

Захист і збереження біосфери , основні заходи щодо охорони навколишнього середовища

Відео YouTube   ‪5 хвилин‬