Розмноження грибів здійснюється за допомогою спор, а також частинок міцелію, склероціїв та інших елементів. Будь-яка структура, яка може викликати розвиток молодого міцелію, називається діаспорою, або пропагулою. З урахуванням походження діаспори підрозділяють на спеціалізовані, які формуються саме для розмноження (спори), і неспеціалізовані (зокрема, шматочки міцелію).
Розмноження неспеціалізованими діаспорами називають вегетативним через те, що воно здійснюється за допомогою частин або елементів вегетативних тіл грибів. Щодо міцеліальних грибів слід зазначити, що вони розмножуються виключно за допомогою шматочків міцелію. Даний метод застосовують для розмноження багатьох видів грибів у культурі, наприклад печериць, літнього опенька, гливи, тощо.
Способи розмноження
Спори грибів призначені виключно для розмноження. У їх структурі розрізняють одну чи кілька клітин, які мають мікроскопічні розміри. Потрапляючи в сприятливе середовище, невелика кількість спор дають початок новому міцелію. Більшість з них гинуть, тому всі гриби утворюють величезну кількість спор. Так, печериці дають приблизно 40 млн. спор на годину, трутовик - до 30 млрд.
З урахуванням походження і виконуваної функції спор у житті грибів виділяють два способи розмноження:
1. Спорами статевого розмноження (мейоспорами).
2. Безстатевого (мітоспорами).
За допомогою мітоспор гриби масово розселяються на етапі вегетації при відсутності рекомбінації спадкових властивостей. При появі нових міцеліїв із мейоспор збільшується різноманітність грибів за рахунок рекомбінації ознак батьківських організмів. У багатьох грибів у життєвому циклі формуються як мітоспори, так і мейоспори. Але у деяких груп грибів - дейтероміцетів, об'єднуючих 30 тисяч видів, повністю редукована здатність до статевого розмноження. Вони утворюють тільки мітоспори.
Для формування мітоспор у грибів призначені особливі клітини (орган розмноження) - спорангії, або гілочки повітряного міцелію. Перші спори називаються спорангіоспорами, а другі, що утворюються екзогенно, - конідіями.
Спорангіоспори можуть бути нерухомими або з джгутиками, що дає їм можливість активно пересуватися. Це так звані зооспори, які переміщуються тільки у водному середовищі, а відповідно розмноження можливе тільки в присутності крапельно-рідкого середовища. Розмноження зооспор характерне для всіх груп первинно водних форм грибів. У наземних видів здатність до їх продукування втрачена.
У більшості грибів отримало широке поширення безстатеве розмноження за допомогою конідій. Ці структури формуються у вищих грибів з клітинним міцелієм на гіфах повітряного міцелію, частіше на спеціальних гілочках - конідієносцях. Вони дрібні і утворюються у величезних кількостях. Звільнення конідій здійснюється в більшості випадків пасивно, рідше можливо активне їх відкидання, як у нігроспори. У процесі еволюції у конідій з'явилися множинні адаптації, які сприяють їх поширенню.
Мейоспори формуються у грибів всередині або на поверхні особливих клітин, які називаються сумками, асками, або базидіями. Це органи розмноження грибів. Обширна група грибів - аскоміцети, або сумчасті - характеризуються формуванням сумок з мейоспорами. Базидії з мейоспорами формуються у великої групи базидіальних грибів, або базидіоміцетів (близько 30 тисяч видів). Звільнення базидіоспор або аскоспор відбувається за допомогою їх активного відкидання від базидії або аски. При злитті двох мейоспор утворюється зигота, яка при попаданні в сприятливі умови дає початок новому міцелію.
Немає коментарів:
Дописати коментар