учням 6 класу. водорості.

  

Водорості — поліфілетична група організмів, які об'єднані за такими ознаками: наявність фотосинтетичних пігментів, що визначають їх різноманітне забарвлення, та здатність до оксигенного фотосинтезу. Окрім того, до водоростей додають деякі безкольорові організми, що вторинно втратили фотосинтетичні пігменти (теорія ендосимбіозу) та, відповідно, здатність до фототрофного живлення, проте мають з водоростями близьку генетичну спорідненість. Деякі водорості здатні до гетеротрофії, як осмотрофно (поверхнею клітини), так і шляхом активного захоплення їжі (деякі евгленові, динофітові). Розміри водоростей коливаються від мікрону (більшість одноклітинних водоростей) до 40 м (Бурі водорості). Талом — вегетативне тіло водоростей, може бути як одно- так і багатоклітинним. Серед багатоклітинних є й одноклітинні (наприклад, спорофіт бурих водоростей). Серед одноклітинних є колоніальні форми — певна парна кількість клітин, що з'єднані між собою через плазмодесми або оточені загальним слизом.

Серед водоростей на сьогодні описано понад 60 тис. видів, разом з тим очікуване різноманіття за оцінками різних авторів знаходиться в межах 500 тис. — 10 млн видів. Об'єднують водорості у різну кількість видів. Але у всіх системах один відділ — синьозелені водорості (Ціанобактерії) — належить до прокаріот, решта — до еукаріот.

Зелені водорості. Близько 20 тис. видів зелених водоростей поширені переважно у прісних водоймах та на зволожених ділянках суходолу. Серед пігментів, що знаходяться в хроматофорах, у клітинах переважає хлорофіл, який надає їм зеленого забарвлення. Широко розповсюджені такі види зелених водоростей: хламідомонада, хлорела, вольвокс, спірогіра, улотрикс. Одноклітинні водорості хламідомонада і хлорела мають целюлозну оболонку, цитоплазму, ядро, чашоподібний хроматофор, але між ними є суттєві відмінності. Вольвокс живе у прісних водоймах, це колоніальна водорість. Має ви­гляд невеликих (до 2 мм) кульок. Колонії вольвоксу складаються з великої кількості клітин (до 20 тис.), кожна з яких подібна до хламідомонади, усередині колонія заповнена драглистою речовиною. Розмножується вольвокс як статевим, так і нестатевим шляхом. Спірогіра та улотрикс — нитчасті  водорості, багатоклітинні. Улотрикс — прісноводна водорость, клітини якої розташовані в один ряд і мають здатність безперервно ділитися. Вегетативно улотрикс розмножується уривками нитки, нестатево — за допомогою чотириджгутикових гамет. Статеве розмноження здійснюється за участі дводжгутикових гамет. Спірогіра — нитчаста водорість, що утворює основну частину слизької твані у ставках. Клітина має оболонку, укриту слизом, велике ядро з ядерцем, «підвішеним» на цитоплазматичних тяжах, стрічкоподібний спірально закручений хроматофор і велику вакуолю. Вегетативне розмноження спірогіри відбувається уривками її ниток. Нестатеве розмноження відсутнє. Статевий процес — кон’югація — це злиття вмісту звичайних вегетативних клітин, а не особливих гамет. Відбувається статеве розмноження при погіршенні умов існування. Етапи кон’югації: 1 — дві нитки розташовуються паралельно; 2 — протилежні клітини утворюють вирости назустріч одна одній, наче міст; 3 — оболонки на кінцях виростів розчиняються; 4 — вміст однієї клітини перетікає у клітину навпроти і зливається з її вмістом, у результаті чого утворюється зигота. Зигота вкривається товстою оболонкою і переходить у стан спокою, у такому стані вона добре витримує замерзання, висихання. За сприятливих умов ядро зиготи поділяється на 4, у подальшому проростає тільки одне ядро в нитковидну водорість — спірогіру.

Діатомові, бурі та червоні водорості. Діатомові водорості — мікроскопічні одноклітинні або колоніальні, їх налічують близько 15 тис. видів. Живуть у солоних і прісних водоймах, на ґрунті. Будова оболонки діатомових водоростей своєрідна: вони мають панцир із сполук кремнію. Він складається з двох половинок, які налягають одна на одну, як кришка на коробку. Панцирі мають щілини, крізь які здійснюється обмін речовин із довкіллям. Хроматофори цих водоростей мають світло-жовте забарвлення, бо, крім хлорофілу, мають і бурі пігменти. Бурі водорості. До відділу належать переважно морські багатоклітинні водорості, їх налічують близько 15 000 ви­дів. Ці водорості запасають особливу речовину — ламінарин. Слань бурих водоростей забарвлена у жовто-бурий ко­лір — в їхніх клітинах, окрім хлорофілу, є коричневі та жовті пігменти. За розмірами во­ни сягають від кількох сантиметрів до десятків метрів (ма­кроцистіс має довжину 60 м). Ламінарія, або морська капуста, — одна з найвідоміших бурих водоростей переважно холодних морів Світового океану. Вона має ризоїдальну частину слані, якою кріпиться до поверхні дна, видовжений «стов­бурець» і листоподібну частину пластинчастої форми. Розмножується ламінарія нестатево за допомогою джгутикових зооспор і статевим способом за допомогою гамет. Для ламінарії характерне чергування статевого та нестатевого поколінь у життєвому циклі, з чіткою перевагою нестатевого покоління (спорофіту; від гр. спора та фітон — рослина), тобто рослин, що утворюють органи спороношення. Саргасум — рід бурих водоростей, різні види яких або зростають на дні мілководь морів, або пасивно плавають біля поверхні води, утворюючи великі скупчення (Саргасове море на південь від Бермудських островів). У Чорному морі зростає бура водорість цистозіра. Червоні водорості (багрянки). Подібно до бурих водоростей, це виключно багатоклітинні організми. Живуть багрянки переважно в теплих морях. Усього відомо 4000 видів. Червоні водорості мають хлорофіл, а також червоні, синюваті і жовті пігменти. Їх сполучення у різних видів зумовлює різні кольори цих водоростей. Червоні пігменти дозволяють уловлювати слабке світло на глибині 200 м. Вони єдині серед водоростей живуть на таких глибинах у морях. Червоні водорості запасають багрянковий крохмаль — речовину, за хімічною будовою подібну до глікогену (сполука, що запасається в організмі тварин). Розмножуються багрянки вегетативним, нестатевим і статевим способами. У їхньому життєвому циклі спостерігається чергування поколінь і повна відсутність рухливих стадій (джгутиків немає). Це ставить червоні водорості на особливе місце серед водоростей.

джерело : вікіпедія